Супровід презентації

М. Грушевський –перший президент України 

М. С. Грушевський народився 17 вересня (за ст. стилем) 1866 р. у Холмі (нині — Республіка Польща) в сім'ї вчителя.

відео

Захоплення історією розпочалося після зарахування у 1880 р.
М. С. Грушевського до Тифліської гімназії. Тут він багато читав, знайомився з творами М. І. Костомарова, П. О. Куліша та інших відомих істориків, фольклористів, етнографів.
    Настійне прагнення до більш глибокого вивчення історії українського народу,  привело його до Київського університету (1886 — 1890). Однак молоду людину, яка мріяла про справжню науку, спіткало перше розчарування. За його ж свідченням, «ті роки... належали до сумних часів російських університетів».
    По закінченні університету йому запропонували місце стипендіата на кафедрі російської історії. Протягом чотирьох років М. С. Грушевський готував працю «Барське староство», яку захистив у травні 1894 р. як магістерську дисертацію. З цього року почався новий етап у житті 27-річного вченого. За рекомендацією професора В. Б. Антоновича він переїздить до Львова, де очолює кафедру «всесвітньої історії з спеціальним оглядом на історію Східної Європи».

Першим і основним завданням історика стала підготовка та читання курсів університетських лекцій з історії України, які з часом лягли в основу багатотомної монументальної праці «Історія України-Руси».

Іншим важливим напрямом його діяльності була робота в Науковому товаристві ім. Шевченка. В 1897 р. вій офіційно очолив його.     За ініціативи М. Грушевського, разом  з О.Маковеєм та І.Франком з 1898 р. почав виходити «Літературно-науковий вісник», що відіграв важливу роль у популяризації наукових знань.

       Згодом М. С. Грушевський вирішив повернутися до своєї давньої мрії — написати книгу з історії України, яку він уявляв «короткою і загальноприступною». Реалізації цього задуму сприяв ряд обставин. У 1903 р. М. С. Грушевський одержав запрошення від Вільної російської школи в Парижі для читання курсу лекцій з історії України. На основі прочитаних лекцій вчений протягом літа 1903 р. підготував російською мовою «Очерк истории украинского народа», який, незважаючи на певні труднощі  у 1904 р. побачив світ. Однак вчений не задовольнився лише цим варіантом. Захопившись українським і світовим мистецтвом, він, як пише, «став підготовляти видання ілюстрованої історії України, котре випустив потім, 1911 p.

Отже, до першого десятиріччя нового ХХ ст. М. Грушевський займався лише науковою діяльністю.

        Перше десятиріччя нового, XX століття внесло корективи в творче життя М. С. Грушевського. Певна демократизація всіх сфер життя в країні під впливом буржуазно-демократичної революції 1905 — 1907 pp. дала можливість йому повернутися до Києва та відкрила вченому можливість відвідувати багато міст Лівобережної, Слобідської та Південної України. У 1907 р. під його керівництвом у Києві було засновано Українське наукове товариство, яке, незважаючи на труднощі, почало видавати «Записки УНТ» та журнал «Україна».

    У 1907 р. він видав книгу «Про старі часи на Україні», де в популярній формі виклав основні події історичного минулого українського народу.
Початок Першої світової війни застав Грушевського на відпочинку в селі Криворівня (нині – Івано-Франківської області, а тоді – територія Австро-Угорщини). З великими труднощами Грушевський зумів повернутись до Києва, де його заарештували за звинуваченням в австрофільстві. Після п’ятимісячного ув’язнення в Лук’янівській в’язниці він був висланий до Симбірська. Восени 1915 р. завдяки клопотанням авторитетних російських вчених отримав дозвіл переїхати до Казані, через рік – до Москви. Тільки лютнева революція і падіння самодержавства в Росії дало змогу Грушевському повернутись до Києва.

4 березня 1917 в Києві засновується Українська Центральна Рада яка 20 березня  заочно обрала Грушевського головою .Викликаний телеграмою,
26 березня він повертається із Москви до Києва. Увага на екран.

Відео про повернення

23червня 1917 року, Грушевський брав участь у проголошенні I Універсалу УЦР. Звернувся до всіх українців із закликом самостійно організовуватися та братися до негайного закладення підвалин автономності. Як голова УЦР добивався від Тимчасового уряду поступок Україні (ІІ універсал).
 7 листопада 1917 збройний переворот більшовиків у Петрограді і невизнання ними УЦР поклали край сподіванням Грушевського про перетворення Росії на федеративну республіку. 20 листопада 1917 під головуванням Грушевського III Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку^[5].
Наступ більшовиків на Київ викликав появу IV Універсалу. 24 січня 1918 на засіданні УЦР під головуванням та на пропозицію Грушевського проголосила УНР самостійною, вільною і суверенною державою.
5 грудня більшовицький російський уряд Леніна-Троцького оголосив війну УНР. Бойові дії розпочалися в середині грудня, а з проголошенням Четвертим універсалом незалежності України опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою Росією.

відео

Всі ми пам’ятаємо Бій під Кру́тами 29.01.1918 р. голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями України.
 На пропозицію Грушевського 25 лютого 1918 року на засіданні Малої ради в Коростені гербом УНР був затверджений тризуб.Під його керівництвом розроблялася Конституція незалежності, згідно з якою верховним органом влади проголошувалися Всенародні збори. Скликати Всенародні збори і проводити їх мав голова, обраний Всенародними зборами^[5].
Після гетьманського перевороту, де  влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського, М. С. Грушевський відійшов від політичних справ. Деякий час він знаходився на нелегальному становищі у Києві, а з березня 1919 р. почався емігрантський період в житті вченого. Перебуваючи в Празі, Берліні, Женеві, Парижі та інших містах, він займався переважно науковою діяльністю: готував і публікував ряд наукових праць.
Перебуваючи в еміграції, М. С. Грушевський не поривав зв'язків з Україною. Він підтримував інтенсивне листування з діячами культури і науки, уважно стежив за подіями суспільно-політичного життя, що відбувалися на рідній землі. Поступово у нього визріли думки про можливість повернення на батьківщину. Після кількох років переговорів між представниками радянських властей та М. С. Грушевським йому нарешті дозволили повернення.
    На Україну М. С. Грушевський повернувся уже як визнаний лідер в історичній науці. Він обирається академіком Всеукраїнської Академії наук(1924), очолює ряд комісій, секцій в системі академії, активно включається в її різнопланову діяльність, зокрема по виданню журналу «Україна і ряду збірників та окремих книг.
У 1929 році Грушевський був обраний академіком АН СРСР.
Лабети сталінщини не обминули і М. С. Грушевського. Навколо нього виникла атмосфера недовіри, а то й ворожнечі. Утворилася опозиція із числа політичних діячів та вчених, яка розгорнула проти нього систематичне цькування. В березні 1931 р. М. С. Грушевський змушений був залишити Київ і переїхати до Москви, тобто у вигнання. Тут його заарештували (інкримінували участь у так званому Українському національному центрі), але через деякий час звільнили.
    Так на Україну більше і не повернувся.

Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Втрутилися хірурги.  Операцію цю провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом… не був. Грушевський помер 25 листопада 1934 p., на 68-му році життя. Похований у Києві на Байковому цвинтарі, А сім'ї академіка Грушевського Призначили персональну пенсію 500 крб. на місяць».

(ПАУЗА для МАляренка)

Також існує думка, що М. Грушевський не був президентом України.

Зокрема, у виданій до 130-річчя хроніці його народження, дані про обрання Грушевського президентом не наводяться. Це прослідковується і  на державному рівні. Ні на стелі біля пам'ятника Грушевському, в промові Президента України при його відкритті, про «першопрезидентство» Грушевського не йшлося.
В документах того часу Такої посади в УНР не існувало, не передбачала її й ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради Конституція. Невідомий жодний акт і документ учинений Грушевським як президентом УНР. Можливо ці дані ще будуть не один рік вивчатися.

Проте пам’ять про Грушевського вшанована на державному рівні. Споруджено  пам'ятники Грушевському.
У двоповерховому будинку в Києві по вулиці Володимирській, встановлений барельєф, на фасаді. Відкрито   меморіальні дошки у Відні, Празі, Варшаві, Холмі Тбілісі, Казані, Москві.
Портрет Михайла Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на пам'ятних монетах 1996 та 2006 років.
Ім'я Михайла Грушевського носить багато вулиць, проспектів та площ в Україні. На 140-річчя Грушевського відродилося його ім'я і в селі Сестринівці (Козятинський район, Вінницька область) — на матеріалах шкільного музею відкрито новозбудований музей Михайла Грушевського. А Первинна споруда — хата діда, не збереглася — розсипалася за останні роки.

Дякуємо за увагу!