Революційні події в Росії
1905 року, що призвели до
послаблення політики царату щодо національного розвитку українців, а також тиск
польських чиновників зумовили повернення Грушевського до Києва.
Влітку 1906 року Грушевський виїхав до Петербурга, де тоді
працювала Перша Державна Дума, і взяв активну участь у діяльності Української
Фракції, Українського Клубу та у роботі редакції заснованого тоді «Украинского
Вестника».
Наприкінці 1906 року до Києва переноситься видання «Літературно-наукового
вістника» і Грушевський публікує
у ньому статті присвячені українському рухові. Був одним з організаторів та
редакторів газети «Рада» (1906) і часопису «Україна» (1907–1914). Після
організації Українського Наукового Товариства в Києві весною 1907 року, був
обраний його головою. В той же час Грушевський очолював і львівське товариство,
постійно перебуваючи то у Києві, то у Львові.
У вересні 1907 року за участі Грушевського, що увійшов до його
керівництва, створене нелегальне позапартійне українське громадське
об'єднання — Товариство
українських поступовців, що згуртувало сили українства й до 1917
року було єдиною діючою українською організацією ліберального напряму. Свою
політичну платформу Грушевський базував у той час на принципах конституційного
парламентаризму й автономії України[5].
Початок Першої світової війни Грушевський зустрів у своєму маєтку в селі Криворівня у Карпатах. Через воєнні дії він не зміг одразу
вирушити до Києва. Його маршрут пролягав через Угорщину, Австрію, а далі
Румунію, що на той момент була нейтральною державою.
Російська влада була вороже налаштована до вченого і по його поверненні 11 грудня 1914 року Грушевського заарештовано жандармерією у Києві за звинуваченням в австрофільстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців.[4]
Російська влада була вороже налаштована до вченого і по його поверненні 11 грудня 1914 року Грушевського заарештовано жандармерією у Києві за звинуваченням в австрофільстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців.[4]
Відправлений на заслання до Симбірська (нині м. Ульянівськ), склав
головування в УНТ. Завдяки клопотанню Петроградської АН, Грушевському було
дозволено переїхати до м. Казані та займатися науковою роботою із забороною викладацької
діяльності.
31 березня 1916 вчена рада Львівського університету позбавила
його посади професора. У вересні 1916 переїхав до Москви, де розгорнув активну
громадсько-політичну діяльність. Відновив роботу московської філії Товариства
українських поступовців, брав участь у роботі видавництва «Украинская жизнь».
Прагнув об'єднати опозиційні українські сили. Продовжував наукову роботу,
працював в архіві МЗС Росії, Румянцевській бібліотеці (нині Російська державна
бібліотека) над матеріалами до 8-го тому «Історії України-Руси»[5].
Немає коментарів:
Дописати коментар