Останні роки життя
Від 1931 року змушений був жити в Москві. У січні 1934 року Володимир Затонський виступив на сесії ВУАН, зробивши
основний акцент на критиці академіка Грушевського. Близькість до російських кадетів,
орієнтація на німецький імперіалізм у боротьбі з «навалою більшовизму»,
звинувачення у дворушництві, сумнівність наукової порядності — далеко не
повний перелік «гріхів», які посипалися на вченого.
23 березня 1931 року
Грушевського заарештували як «керівника Українського націоналістичного центру»,
вигаданого чекістами. Коли він відмовився визнавати ті «свідчення», які з нього
«вибили» слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 5 січня 1933 року
справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас,
поясненням-вердиктом — з огляду на його… смерть.
Виконання цього вироку
відтермінували до 24 листопада 1934 року, коли Грушевський справді помер у
Кисловодську від сепсису через
три дні після операції з видалення фурункула. Операцію цю провів головний лікар
місцевої лікарні, котрий хірургом… не був, перед цим він відмовив Грушевському
в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом…[7] Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з
кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Серце зупинилось о другій годині дня.
Наступного дня газета «Вісті»
від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. У
постанові Раднаркому зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед
Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С., Рада
Народних Комісарів УСРР постановила: Поховати академіка Грушевського М. С. в
столиці України — Києві. Похорон взяти на рахунок держави. Для організації
похорону утворити урядову комісію в такому складі: тт. Порайко (голова),
Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський. Призначити сім'ї академіка
Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб. на місяць».)
Тіло Грушевського перевезли до
Києва, поклали в головній залі Української Академії Наук, а 29 листопада
відбулися похорони[4].
Похований на Байковому кладовищі Києва
(ділянка № 6, біля Вознесенської церкви). Автори пам'ятникаскульптор І. В. Макогон і архітектор В. Г. Кричевський.
Немає коментарів:
Дописати коментар